Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32107
Title: Семіотичний аналіз слів-символів в українській пісенній традиції
Other Titles: Semiotic analysis of symbol-words in the ukrainian song tradition
Authors: Макаренко, Лідія Петрівна
Keywords: слово-символ
українська пісня
українська музика
семіотика
колективна пам’ять
архетип
фольклор
мелос
культурна ідентичність
знак
Issue Date: 2025
Citation: Макаренко Л. Семіотичний аналіз слів-символів в українській пісенній традиції / Л. Макаренко // Fine Art and Culture Studies, 2025. - № 3-1. - С. 146–151.
Source: Fine Art and Culture Studies
Abstract: країнська пісенна традиція – це не лише унікальна форма національного музичного висловлювання, а й бага-торівнева знакова система, в якій слова-символи виконують роль ключових структуроутворювальних елементів етнокультурної пам’яті. Через вербальні образи, закріплені в пісенному тексті, передається ціннісно-світогляд-на картина народу, його колективний досвід, ментальні архетипи та емоційно-ціннісні константи. Пісенна мова є особливою комунікативною формою, де слово-символ набуває особливої експресивної та онтологічної ваги: воно не просто називає явище чи предмет, а моделює уявлення про них, втілює міфопоетичне бачення дійсності.У статті здійснено семіотичний аналіз слів-символів, виявлених у різних жанрах української народнопісен-ної творчості – календарно-обрядових, родинно-побутових, рекрутських, історичних піснях, думах, голосіннях. Розглянуто лексеми, що мають глибоке символічне навантаження (дуб, сокіл, вода, вогонь, калина, вінок, поле, доля, чорнобривці), та простежено закономірності їхнього функціонування як знаків культурної пам’яті. Сим-воли води й вогню репрезентують межові стани буття, ініціаційні переходи, очищення й жертву; образи калини, чорнобривців, вінка – позначують жіночість, родові коди, соціальний статус; дуб, поле, сокіл – маркери сили, простору, свободи, зв’язку з предками. Акцент зроблено також на емоційно-комунікативній природі символів у поєднанні з мелосом як засобом підсилення смислового навантаження.Методологічну основу становлять принципи структурної та культурної семіотики, фольклористики, етно-музикології, а також когнітивної етнопоетики. Особливу увагу приділено феномену пісні як носія культурної пам’яті, її здатності фіксувати, трансформувати й передавати світоглядну матрицю етносу у часі. Аналіз охоплює також приклади сучасної трансформації символіки в авторській пісні, сценічному фольклорі, фольклор-но-стилізованому маскульті. Стаття аргументує, що український мелос постає як багатокодовий комунікатив-ний механізм, де слова-символи відіграють роль культурних маркерів і «ключів пам’яті», здатних підтримувати тяглість ідентичності навіть у часи соціальних зламів і глобальних викликів
DOI: 10.32782/facs-2025-3-1-21
URI: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32107
Faculty: Факультет культури і креативних індустрій
Department: Кафедра сценічного мистецтва і культури
ISSN: 2876-2703
Appears in Collections:Наукові публікації (статті)



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.