Металепсис і наратив: огляд теоретичних досліджень

Abstract

У статті розглядаються сучасні концепції металепсису, його ознаки та різновиди. Концепт «металепсису» є своєрідним синтетичним утворенням, що інтегрує інструменти, прийоми, серед яких однин із найважливіших базується на активізації читача. Металепсис перетинається з автометарефлексією, прийомами одивнення, проте тільки на одному зі своїх рівней. Відповідно, металепсис зачіпає глибший шар текстотворення, який дослідники визначають як онтологічний. Розгляд цих категорій зумовлює головні завдання представленої роботи. Металепсис сьогодні усвідомлюється як спосіб художнього мислення, що спрямований на підрив усталеної ілюзії, меж, конвенцій. Огляд досліджень переконує у тому, що функціональні можливості металепсису значно розширилися. Наративний металепсис притаманний також невербальним медіа, впливає на транс- та інтермедіальні контакти та переходи. Одним із найменш вивчених аспектів є особливості металепсису нон-фікшн літератури. Парадоксальність, антиілюзіоністська настанова, подолання ієрархії та меж світів, автореференційність – властивості металепсису, що відкривають приховане, переозначують усталене та прийняте. Його головна функція – активізація читача, пробудження сумнівів, запитань, відчуття заплутаності та відкриття множинності інтерпретацій. Попри поширене уявлення про трансгресивність металепсису, дослідження демонструють, що цей інструмент не завжди призводить до зламу і перетину наративних меж, є більш витонченим і багатоманітним. Крім того, не завжди відбувається антиілюзіоністський ефект, адже деякі типи металепсису посилюють занурення в ілюзію. Переходи між наративними рівнями можутьвиконувати різні функції, моделюючи гнучкість взаємозв’язку уявного світу, наратора, світу читача і реальності.